Полтва: чому єдина річка Львова опинилася під землею

Львів виник навколо річки Полтва. Вона зрошувала поля, крутила млини та, наповнюючи міські рови, захищала його від ворогів. Полтва – ліва притока Західного Бугу (басейн Вісли). Витоки розташовані в місті Львові (біля верхньої частини вулиці Зеленої), між пагорбами Львівського плато. В межах міста річка тече спочатку на північний захід, потім на північ і далі на північний схід.

Історія «ув’язнення» річки

З часом місто виросло, ліси вирубали, а Полтва обміліла. Львів продовжував розвиватися і Полтва почала створювати як логістичні, так і естетичні проблеми. Більшість стічних вод в межах Львова випускалися саме до Полтви, яка з часом перетворилася на відкритий каналізаційний колектор. Наприкінці XIX століття міські урядники вирішили, що нічого, крім шкоди, ця річка Львову не приносить. Серед аргументів називали забагнюченість місцевості, гниття води, міріади мух, комарів, малярійну загрозу та сморід. Було прийнято рішення закрити Полтву подалі від людських очей, а над нею облаштувати громадський простір.

Першими сховали Полтву сучасні проспект Шевченка та Маріїнську площу. Це сталося у другій половині 19 ст. Склепіння колектора виклали з каменю та цегли, бетону в ті часи ще не знали. Сьогодні це є найстаріша частина підземної Полтви. Роботи розпочалися у 1879 році під керівництвом архітектора Флоріана Ундерки. На початку 20 ст. поступово закривають проспект Свободи. В цей же час зводиться і наш Оперний театр. В процесі будівництва театру було зміщено русло Полтви праворуч. То ж вона тепер почала текти рівно між двома театрами: ліворуч — майбутній Оперний театр, праворуч — театр ім. М. Заньковецької.

Розширення каналізаційної мережі

У міжвоєнний період була закрита ділянка Полтви аж до перехрестя вул. Чорновола-Липинського. В радянський час колектор продовжили до очисних споруд. З того часу Полтву на поверхні побачити стало неможливо і вона стала легендарною.

Сучасний стан та дослідження підземель

Полтва – підземна річка Львова. Понад століття ця річка служить міською каналізацією. У межах Львова русло річки та її приток сховано в каналізаційний колектор. Захована під кількаметровим шаром «гранітного неба», Полтва забирає в себе всі продукти життєдіяльності сучасного міста. Львів’янин Андрій Риштун досліджує Полтву, яку обмурували і сховали під землею. Полтвою можна пройти 30 кілометрів. Тільки розвідувальних ходів є 30 кілометрів. Кожних кількасот метрів облаштовані входи у колектор. Зазвичай це були широкі сходи, якими можна було знести всі необхідні інструменти та будматеріали.

Цими входами в Полтву користувалися спеціальні люди — каналєжі, для чистки та обслуговування колектора. Ці входи збереглися до сьогодні і ними користувалися дігери для комфортного спуску під землю. Під одним з люків коло фонтану біля Оперного театру є широкі сходи в Полтву. Сходи ведуть до бетонного узбережжя річки. Спускатися в Полтву можна лише в суху погоду, бо у зливу вода піднімається аж до стелі.

Таємниці підземної річки

• У травні 1943 року понад 80 євреїв спустились у каналізаційний люк, щоб врятуватись від смерті.
• Існує міська легенда, ніби з оркестрової ями у Львівській Опері до сьогодні можна вслухатися у підземний шум сканалізованої Полтви.
• Під проспектом Шевченка колектор збудований із червоної цегли.
• Колись посеред Полтви був острів, де тепер розташована площа Міцкевича.