Як розвивалася Львівська політехніка: історія університету трьох століть

Національний університет "Львівська політехніка" є одним із найстаріших у місті та має тривалу історію. Це університет трьох століть - ХІХ, ХХ і ХХІ. За свою історію він змінював чотирнадцять назв. Зокрема, від Цісарсько-королівської реальної школи до Національного університету "Львівська політехніка". Головний корпус вишу розташований на вулиці Степана Бандери та є своєрідною візитівкою університету.

Як заснували "Львівську політехніку"

Історія створення "Львівської політехніки" є досить насиченою та цікавою. Все розпочалося із 1816 року, коли заснували трикласну реальну школу. Згодом її статус виріс до рівня Реальної торгової академії. Вже у 1844 році відкрили Львівську політехніку, яка тоді називалася "Цісарсько-королівською технічною академією". Як бачимо, університет створили не як новий навчальний заклад, а як навчальну установу на базі діючої.

Будівництво головного корпусу та розвиток університету

У 1872 році австрійський уряд ухвалив рішення звести новий будинок для академії на місці колишніх садів графині Фредро на теперішній вулиці Бандери. Проєкт будівлі виконав архітектор Юліан Захаревич. За його задумом головний корпус технічної академії у Львові мав би бути не гіршим від головної будівлі Віденської політехніки. Будівельні роботи тривали до 1877 року, після цього відбулося урочисте відкриття.

У перші роки ХХ століття виникла необхідність розширити будинок. Тоді до північного фасаду у 1903 - 1905 роках добудували ще дві частини будинку, де на кожному з трьох поверхів розмістили лекційні аудиторії. У 1939 році політехніку реорганізували у Львівський політехнічний інститут. Особливого розвитку університет набув у 1963 - 1971 роках за часів ректора Григорія Денисенка.

Кількісні показники розвитку університету в різні періоди

Де мешкали студенти 100 років тому

Коли заснували гуртожитки, то передбачалося, що у них зможуть проживати студенти незалежно від національності. Українська інтелігенція у кінці ХХ ст. вирішила збудувати спеціальний гуртожиток - "Академічний дім". Самі кімнати обладнали металевими ліжками, шафами, полицями, столами і кріслами. На четвертому поверсі були лише дві великі кімнати розраховані на вісім осіб кожна і призначені для проживання першокурсників. У будівлі також був великий зал зі столами і кріслами, де студенти могли готуватися до занять.

Студенти і боротьба за статус університету

Питання університету було частиною ширшого протистояння за статус мови, а отже елементом національної конкуренції між поляками та українцями. Студенти, як найбільш "прогресивна" та активна частина суспільства, були "на передовій" цієї боротьби. Українські студенти брали в ньому участь як безпосередні і найбільш активні "борці" за українізацію Університету. Польські, відповідно, були їхніми найактивнішими опонентами. Ще з 1880-х років проблема вживання української мови була важливим фактором студентського життя.