Львівська школа живопису – школа візуального спротиву

Що таке Львівська школа живопису? Як можна описати її дієвців? В яких умовах вона сформувалася? Як вона взагалі вийшла на яв? Моя версія така: Львівська школа живопису – це школа візуального спротиву. Це лекція Діани Клочко, відомої української мистецтвознавиці, спеціально для платформи "Ковчег "Україна" в рамках проєкту "Шедеври українського мистецтва".

Витоки та заснування школи

Якщо в Києві 1917 року постала Українська Академія мистецтва, то з Львівською школою живопису все не так просто. Я би вела її початок не з моменту переїзду Олекси Новаківського до Львова на запрошення митрополита Андрея Шептицького, а трішки раніше – я б подивилась на картину “Коляда”, яка була написана Новаківським ще у селі під Краковом. Ця картина говорить не так про етнографічні особливості українського, як центрально-європейського костюму, скільки про спільний польсько-український простір колядування, традицій святкування Різдва. Саме з неї я би починала шлях Львівської живописної школи.

У міжвоєнний період, з початку 20-тих, завдяки зусиллям Андрея Шептицького, Новаківський стає частиною таємного Львівського університету, в якому навчались українці. Можливо, саме тому Шептицький, який помітив внутрішню світоносність і насиченість барв майстра, запросив Новаківського працювати до Львова, і запропонував йому особливі умови.

Особливості художнього методу Олекси Новаківського

В аналізі творчості засновника школи можна виділити наступні ключові характеристики:

• Дуже артистичний мазок та артистичне ставлення художника до зображуваного – образ ніби пливе під пензлем майстра.
• Виразне педалювання жіночої теми.
• Висока художня майстерність, зокрема вміння в контражурі написати обличчя світлими.
• Відчуття нової епохи та відчуття модернізму.

Новаківський відкрив ще одну дуже важливу тему в українському мистецтві – тему пробудження, яка буде його супроводжувати все життя. Це тема оголеного дівчачого тіла, відкриття не так жіночого, як дівочого підліткового тіла, відкриття краси дитини, особливих рис її тілесності.

Символізм та архітектурні рефлексії

Коли художник оселився на віллі Стики, він щодня бачив собор Святого Юра, та пробував показати цей видатний архітектурний шедевр Меретина і Пінзеля через переживання катастрофи – переживання світової війни. Ми бачимо собор, оповитий деревами, які ніби палають на тлі призахідного запаленого неба. Новаківський витворює новітню метафору церкви – церкви, яка проходить через випробування пожежею війни, і вистоює в ній.

З вдячності митрополиту постав цілий цикл портретів, на яких ми бачимо і реальне, і символічне. Зокрема, він малює Шептицького в образі Мойсея, як втілення біблійного водителя, який провадить свій народ з рабства. Він буквально накладає матрицю біблійного персонажа на саму фігуру і на риси Андрея Шептицького.

Синтез традицій та модернізму

Дуже важливою є робота “Мати милосердя” чи “Святоюрська мадонна” – образ, в якому він створив новий синтетичний образ Богородиці. Найцікавішим моментом, що потім буде розвиватися у Львівській школі живопису, є оцей синтез регіонального львівського та європейського.

У ХХ столітті Львів перетворився на важливий центр мистецького життя України, де поєднувалися європейські художні впливи та національні традиції. Повоєнне мистецтво ознаменувалося активною роботою Романа та Марґіт Сельських, чиє бачення мистецтва вплинуло на подальше покоління художників. Сьогодні ці традиції продовжують жити у виставкових проектах, таких як «Мистецькі рефлексії львівської школи живопису», що демонструють еволюцію українського авангарду.