Львівська Опера на річці: найцікавіші факти про будівлю та історію театру

Львівський оперний театр стоїть у самому центрі міста, ніби велетенський камінь, що пульсує ритмом століть. Ця будівля, зведена на межі XIX і XX століть, не просто архітектурна перлина – вона втілює душу Львова, де переплітаються польські, австрійські та українські впливи. Львів давно здобув звання найбільш європейського українського міста, і якщо ви плануєте мандрівку до цієї культурної столиці України, то обов’язковим пунктом у вашому списку має бути Львівський оперний театр.

Історія заснування та будівництва

12 липня 1895 році магістрат міста Львова оголосив конкурс на проєкт нового театру. Будівництво Львівського оперного театру розпочалося в червні 1897 року, коли Львів, тоді частина Австро-Угорської імперії, прагнув мати грандіозну сцену для опери та балету. Остаточну перемогу здобув архітектор Зиґмунт Ґорґолевський, на той час директор Львівської вищої художньо-промислової школи. Будівля театру є найрозкішнішою та найвідомішою спорудою міста, яка створена за його проєктом.

Нагляд за усіма будівельними роботами здійснював Комітет побудови театру на чолі з президентом міста Ґодзіміром Малаховським. Театр був побудований за трирічний період і своєю урочистою прем’єрою відзначив відкриття 4 жовтня 1900 року. Першою виставою, яка відбулася в театрі, була лірико-драматична опера «Янек» Владислава Желенського, що розповідала про життя карпатських верховинців.

Основні технічні та фінансові показники

Унікальна архітектура та річка Полтва

Цікавий факт полягає в тому, що під час будівництва театру в центрі міста не було вільної ділянки для спорудження нової будівлі. Тому архітектор вирішив побудувати споруду просто на підземній річці Полтва. Для закладення фундаментів майбутньої споруди було запропоновано змінити русло річки, яка тоді протікала під вулицею. Під покривом бруківки, що вкриває вулицю поряд із Львівською оперою, досі пливе річка, надаючи театру певного роду містичності та таємничості.

Архітектура театру – це симфонія стилів, де ренесанс переплітається з бароко та сецесією. Фасад прикрашають колони, балкони та алегоричні скульптури, створені майстрами Антоном Попелем і Петром Війтовичем. Центральний елемент – фронтон з фігурами «Генія музики» та «Генія драми», що ніби танцюють у камені, підкреслюючи театральну сутність будівлі. Інтер’єр вражає ще більше: вестибюль з мармуровими сходами веде до зали, де кришталеві люстри освітлюють позолочені ложі.

Легенди та таємниці будівлі

Внутрішні стіни театру приховують безліч цікавих фактів та легенд. Ось деякі з них:

• Через рік після завершення робіт театр почав просідати, але потім цей процес зупинився.
• Хоча повір’я стверджує, що архітектор Зиґмунт Ґорґолевський наклав на себе руки, коли театр почав просідати, насправді він помер від зупинки серця 6 липня 1903 року.
• Є легенда, що в стіни театру вбудовувалися пусті горщики-резонатори, які забезпечували кращу акустичну якість.
• У річці під театром, за легендою, водиться унікальна риба, завдяки якій будівля припинила просідання.

Також згадуються драматичні історії кохання, ревнощів та вбивств, що відбувалися в цих стінах, як-от трагічна доля актриси Яніни Огінської-Шендерович. Театр мав свої піднесення та спади: у 1934 році його закрили через брак коштів, а під час фашистської окупації він знову запрацював.

Культурне значення та сучасність

У 2000 році заклад перейменували на театр імені Соломії Крушельницької – найвидатнішої співачки світу, яка прославилась своїм талантом та неперевершеним голосом. Львівський оперний театр – це місце, яке не тільки дихає культурою, але й має багату історію. Сьогодні туристи з усього світу збираються біля театру, щоб зробити перше фото у місті Лева, а звичайні українці щодня мають змогу побачити цю величну споруду на двадцятигривневій купюрі. Це місце насичене історією, архітектурою та мистецтвом, яке залишиться у вашій пам’яті на все життя.