Львівська національна музична академія імені М. Лисенка: історія найстарішого музичного закладу України

Консерваторія — це не завод з виробництва консервів і не притулок для дітей в Італії, звідки у ХVI столітті і пішла ця назва (італійське conservatorio від латинського conservo — охороняти, зберігати). Це вищий навчальний музичний заклад, перший з яких був відкритий 1537 року в Неаполі. Яка ж вона, львівська консерваторія? А вона зовсім не проста, а найдавніша не лише в Галичині, але й в Україні, і навіть одна з найстаріших в Європі. Створена ще 1853 року, Львівська національна музична академія імені М. Лисенка має багату і цікаву історію.

Прелюдія до створення: коріння XVIII–XIX століть

Історія закладу починається у 1796 році, коли майбутній вчитель Шопена Юзеф Ельснер, патріарх польської опери, композитор і диригент, заснував у Львові Музичну академію. Ця установа слугувала осередком для найкращих музичних талантів міста, сприяючи розвитку яскравої культури концертних виступів та мистецької співпраці. Згодом 1826 року Франц-Ксавер Моцарт, син іншого геніального композитора, створив прототип консерваторії — Інститут співу при товаристві Святої Цецилії.

Товариство друзів музики виникло 1834 року і під керівництвом відомого композитора та піаніста Йоганнеса Рукґабера за два роки налічувало вже понад сто учасників. При ньому 1839 року почав працювати Інститут музики з класами навчання гри на інструментах. З 1844 року заклад став багатопрофільним. Галицьке музичне товариство, яке виникло 1838 року, стало найдієвішою музичною організацією в Галичині.

Перший директор та офіційне заснування

На загальних зборах 1852 року нарада Галицького музичного товариства під керівництвом та протекцією місцевої влади ухвалила: «заснувати консерваторію в самому лоні товариства». І 1 травня 1854 року Галицьке музичне товариство урочисто відкрило класи співу, гри на скрипці та віолончелі. Очолив заклад Йоганнес Рукґабер, який став і першим директором львівської консерваторії.

Він був сином французького аристократа, вчився у Відні в композитора Йоганна Гуммеля, потім у Паризькій консерваторії, а 1818 року приїхав до Львова. Йоганн Рукґабер став засновником багатьох важливих музично-просвітницьких інституцій та як піаніст-віртуоз неодноразово брав участь у львівських салонних шляхетських вечорах.

Нижче наведено хронологію розвитку ключових музичних інституцій Львова, що передували сучасній академії:

Виклики та трансформація у XX столітті

Революційні події «Весни народів» 1848–1849 років тимчасово призупинили діяльність закладу, проте вже у 1853 році музичний навчальний заклад відродився як консерваторія. Пізніше її очолив видатний піаніст і композитор Кароль Мікулі, учень Фридерика Шопена. У 1903 році у Львові виник Вищий музичний інститут ім. Миколи Лисенка, який очолив Анатоль Вахнянин.

Сучасна Львівська національна музична академія ім. Миколи Лисенка — це вищий навчальний заклад у Львові, утворений 1939 р. на базі ряду музичних навчальних закладів, що існували раніше: Консерваторії Галицького музичного товариства, Консерваторії ім. К. Шимановського та Вищого музичного інституту ім. Миколи Лисенка. У 2007 році вона отримала статус національної, закріпивши своє місце в культурній історії України. Сьогодні академія є унікальним національним скарбом, визнаним як на національному, так і на міжнародному рівні за свій винятковий внесок у музичну освіту та мистецтво.