Бонді Весоловський і «Ябцьо-джаз»: львівські поп-зірки 1930-х

Танцюємо танго, закусуємо голубцями. Як проходили львівські рейви міжвоєнного періоду і хто там розкачував танцпол. У 1920-х роках Львів захоплює мода на молодіжні тусовки. Юні львів'яни тягнуться до західної культури і перепридумують своє дозвілля. Напомажені хіпстери у вечірньому вбранні збігаються на «дансінги», «балі» та «фестини»; знайомляться, фліртують, випивають і слухають джаз.

Атмосфера львівських ревій та балів

Ближче до кінця 20-х також поширюється жанр «ревії» — такі бурлескні студентські капусняки з піснями, жартами, пародіями і танцями; рейви з театральним елементом, простіше кажучи. В усьому світі це час зародження поп-музики як такої: легкі трихвилинні пісеньки про любов, саундтреки до студентських мрій і проблем. На львівській сцені домінують, ясна річ, польські джаз-бенди. Львів'яни танцюють під музику варшавських композиторів, а також під кавери на італійські та німецькі хіти. Україномовна пісня звучить тільки в сільських садках вишневих, і більшість молоді сприймає народні співи своїх бабусь як щось нестерпно застаріле.

Поява джаз-капели «Ябцьо-джаз»

Але і безкінечні варшавські привози влаштовують далеко не всіх. Виникає потреба чогось нормального локального. І ось на цьому ґрунті у 1930 році виростають перші справжні поп-зірки України — джаз-капела Леоніда Яблонського, відома також як «Ябцьо-джаз». Тусовка Яблонського виросла із середовища українських патріотичних мажорів. Історія цього поп-феномену починається в досить мажорних декораціях.

Склад та походження учасників колективу:

• Леонід Яблонський («Ябцьо») — син полковника УНР, керівник капели.
• Богдан «Бонді» Весоловський — мозковий центр, з родини провінційних політиків; паралельно з музичними практиками здобував юридичну освіту.
• Анатолій Кос-Анатольський («Таці») — син полковника, серед інших родичів якого були знамениті адвокати, лікарі і дипломати.

Творчий шлях та головні шлягери

Перші концерти молоді музиканти відігрували у карпатському курортному містечку Гребенів для рафінованої публіки. Вдень курортники ходили в гори, а вечорами збиралися на танці. До капели Яблонського Бонді приєднується трішки пізніше, уже з кількома зошитами власних пісень, і стає головним композитором. Перший шлягер «Ябцьо-джазу» належить саме йому — меланхолійне танго «Прийде ще час». В 1937 році ця пісня виходить на папері і моментально стає хітом продажів. Її горланять на застіллях і насвистують в трамваях. «Ябцьо-джаз» створювали також україномовні кавери на європейські шлягери, як-от знаменита «La Paloma».

Танцювальна культура та професійні балі

Крім згаданих вище дансінгів і ревій, «Ябцьо-джаз» розкачували танцпол на «репрезентативних балях», своєрідних корпоративах для представників окремих професій — медиків, юристів і так далі. Баль починався в 9-ій годині вечора і тривав до 6-ої години ранку, звичайно з одногодинним продовженням. Після хороводу слідували віденські й англійські вальси, танга, фокстроти, словфокси, чарлегони, румби і каріоки. Опівночі кадриль, а над раном коломийка.

Дані про музичну діяльність капели:

• Період активності: 1930-ті роки.
• Головна локація для преси: «Касино поштовців» на Японській вулиці.
• Масштаб оркестру: від 10 до 18 інструментів при спільному виступі з капелою Івана Костюка.
• Основний композитор: Богдан Весоловський.
• Популярні жанри: Танго, фокстрот, ревія, вальс, коломийка.