Пізнє середньовіччя: Русь після Русі та трансформація національної ідентичності

Унаслідок стрімкого просування Золотої Орди на Захід іще недавно могутня Русь, володарі якої родичалися з королівськими династіями Європи, ба — з візантійськими імператорами, мов те розбите дзеркало, розлетілася на окремі фрагменти поміж різних держав та центрів влади. Київ, що зачаровував подорожніх золотими банями церков і підштовхував князів-Рюриковичів до затятих воєн за владу, раптом перемістився із символічного центру на околицю. У тому світі, який карколомно набував нових обрисів, поставали нові осередки влади — світської і духовної.

Історіографічні підходи та традиційний наратив

У популярній історії України цей період загалом належить до темних часів — частково через обмаль джерел на його початку, але передусім через традиційну схему оповіді, яка сформувалася впродовж XIX століття й була остаточно завершена багатотомною «Історією України-Руси» пера Михайла Грушевського. Початок періоду, щоправда, представлений яскравою сторінкою: Руським королівством у межах Галицької землі та Волині. Далі ж, після смерті у 1323 році останніх його володарів із династії Рюриковичів, українські землі потрапляють до складу чужих держав — переважно до Королівства Польського та Великого князівства Литовського.

Велике князівство Литовське часто позиціонують як «свою» державу — адже мовою адміністрації та судочинства там була руська (староукраїнська і старобілоруська), а право взорувалося частково на раніші норми. Проте, в українському гранднаративі доби Незалежності логіка опису подій часто підпорядкована майбутній визвольній війні під очільництвом Богдана Хмельницького та постанню козацької держави. Автори сучасних досліджень спробували переглянути давній наратив, застосувавши в своїй роботі нові підходи до історичної оповіді. Вони поставили питання про те, наскільки коректно оцінювати входження українських земель до інших держав як загарбання чи захоплення.

Меандри ґенези поняття «Русь» та «Україна»

Поняття «Русь» — одне з найзагадковіших і найдискусійніших у східноєвропейській історії. У добу Київської Русі це слово означало державу, династичну спадщину Рюриковичів та етнополітичну спільність. Однак уже в пізньому середньовіччя воно набуває полісемантичного характеру — «Русь» як віра, територія, народ і культурна спадщина. Тим часом назва «Україна» датується 1187 роком у літописі як окреслення порубіжжя Київщини й військового кордону зі світом половців-кочівників.

Як відзначають дослідники, XVII століття було апогеєм поняття «Русь» у контексті Речі Посполитої. Існувало кілька варіантів його вживання:

• Етноконфесійна спільнота — народ східного, візантійського обряду.
• Територія або край (землі, що опинилися у складі Королівства Польського після 1569 року).
• Об'єкт претензій козацького народу, шляхти руського походження та духовенства.

Після занепаду Київської Русі Московське князівство почало висувати претензії на спадщину Давньої Русі, намагаючись представити себе єдиним її правонаступником. Це стало основою для її імперської ідеології, яка знецінювала самобутність української історії.

Культурна спадщина та архітектурні пам'ятки

Україна — справжня скарбниця історичних, природних і культурних пам’яток. Важливим напрямком сучасних досліджень є проект «Пошук, ідентифікація, і наукове вивчення найстарішого храму Богородиці, побудованого в Холмі королем Данилом Галицьким». Виявляється, король Данило у своїй столиці збудував твердиню, єдиним аналогом якій є деякі замки хрестоносців, споруджені в пустелях Близького Сходу. Книга «Від катедральної церкви короля Данила Романовича до базиліки Різдва Найсвятішої Діви Марії в Холмі» підсумовує результати цих міждисциплінарних досліджень.

Видатні історико-архітектурні пам’ятки України:

• Заповідник «Кам’янець» (Кам’янець-Подільський): Тут знаходиться понад 280 унікальних пам’яток культурної спадщини, побудованих у період 11 – 19 ст. Головною окрасою є велична фортеця, що стоїть на скелі над каньйоном річки Смотрич.
• Хотинська фортеця (Чернівецька область): Могутній замок, товсті стіни якого сягають 40 метрів у висоту. Саме тут у 1621 році козаки разом із польським військом зупинили османську навалу.
• Києво-Печерська лавра: Один із головних духовних центрів Східної Європи, заснований як печерний монастир у 1051 році монахом Антонієм Печерським.
• Херсонес Таврійський: Античне місто-колонія, засноване греками понад 2500 років тому. Саме тут у 988 році князь Володимир Великий прийняв хрещення.

Усі ці об’єкти — це жива сторінка нашої історії, яка промовляє крізь віки, відображаючи складний шлях формування української нації від часів Русі до сучасності.