Історія Львова: від Галицького князівства до сучасності

Місто було закладено православним, русинським князем Данилом Галицьким як потужна оборонна фортеця на кордонах Галицько-Волинського князівства для боротьби з монголо-татарами, і названо на честь сина князя – Лева.

Перша письмова згадка про місто знаходимо в Галицько-Волинському літописі під 1256 роком. З цього моменту місто Львів і веде своє літочислення – нашому місту вже понад 750 років. У 1272 році князь Лев переносить до Львова столицю Русинського королівства (так у ті часи називали Галицько-Волинську державу). У кінці XIV ст. Галицько-Волинське князівство приходить у занепад. Обривається династія Галицьких князів. Скориставшись ситуацією, Львів захоплює польський король Казимир III Великий. З цього моменту Львів входить до складу польської держави і на довгі століття стає польським містом. Леополіс – так на латинський манер стали називати місто.

Середньовічний Львів, побудований за західноєвропейським принципом містобудування з потужною фортифікаційною системою, і який жив за Магдебурзьким правом, стає найбільшим і найбагатшим економічним і торговим центром Європи.

Період Австро-Угорського правління (XVIII – початок XX ст.)

Наприкінці XVIII ст. у результаті 3-х розділів Речі Посполитої між Австрією, Росією та Прусією, Польща як держава перестає існувати. Львів зі значною частиною сучасної території Західної України дістається Австрії. Згодом ця територія отримує автономію і входить до складу Австро-Угорської держави під красивою назвою «Королівство Галичини та Володимирії». Львів, який отримав назву Лемберг, стає столицею цього «Королівства». Саме австрійці перетворили похмурий, занедбаний, середньовічний Львів у світлу, модернову, трохи пафосну європейську столицю.

Зрозуміти, скільки поваги та теплоти зберігають львів'яни до «австрійського» періоду в історії свого міста, допоможуть численні кафешки в центрі Львова, які відтворюють колорит та атмосферу часів «бабці Австрії».

Українсько-польська війна 1918–1919 рр. та проголошення ЗУНР

Програвши в 1 світовій війні, Австро-Угорщина розпалася на кілька незалежних держав, що були раніше частиною імперії. На карті Європи з'являється Польща (II Річ Посполита). Стала зрозуміла доля Галичини та Львова — вони повинні були стати частиною відродженої Польщі. Українці-галичани стали готувати збройне повстання для захоплення влади та проголошення незалежної української держави — ЗУНР (Західноукраїнська Народна Республіка).

У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. Легіон Українських Січових Стрільців, під командуванням Дмитра Вітовського, захопив Львів — були зайняті всі головні урядові установи міста. В історію це повстання увійшло як події «Листопадового чину» (листопадове повстання). Польське населення, оговтавшись від потрясіння, починає активний опір — бої йшли буквально за кожен будинок. Польський уряд направляє до Львова військові частини — це вирішило долю Львова. 21 листопада 1918 р. українці залишають Львів.

Бої на території Галичини тривали до липня 1919 р. і закінчилися переходом Української Галицької Армії (УГА — створеної в ході бойових дій) через річку Збруч на територію Східної України. На Галичині остаточно встановилася польська влада. ЗУНР проіснувала трохи більше 8 місяців.

Міжвоєнний період польського правління (1918–1939 рр.)

Після закінчення I світової війни Польща відроджується як держава – ІІ Річ Посполита. Львів на 20 років знову стає польським містом. Львів завжди відігравав важливу роль у польській історії, а в цей період стає цитаделлю польського патріотизму. Недарма девіз міста цього часу: «Львів завжди відданий». Також це період розквіту батярської субкультури, про яку з ностальгією досі згадують львів'яни. (Батяр — хуліган, гульвіса, жартівник, любитель випити і жінок в одній особі). Цей довоєнний Львів дуже любив Станіслав Лемм і душевно описав його у своєму «Високому Замку».

Друга світова війна та радянський період

За Актом Молотова-Ріббентропа Німеччина та СРСР поділили між собою Польщу на сфери впливу. Галичина була приєднана до Радянської України, і Львів стає радянським містом. Багато хто покладав певні надії на нову владу, але 2 роки розкуркулювань та політичних репресій розвіяли всі ілюзії щодо радянської влади.

Катастрофою обернулася німецька окупація, що тривала 3,5 роки, для єврейського населення міста (чисельність євреїв становила 24% від загального числа львів'ян). Практично вся єврейська громада міста була знищена. Самому місту та його архітектурі пощастило більше – за весь період ІІ світової війни Львів практично не постраждав. Руйнування в місті становили всього 3-4 %.

Період повернення радянської влади (1944–1991 рр.)

У радянський період Львів по праву вважався одним із небагатьох «європейських» міст на неосяжній карті Радянського Союзу. Саме його вузькі вулички були Парижем в...

Ключові події в історії Львова