Опричнина Івана Грозного (1565–1572 рр.)

Опричнина — це особливий, царський уділ, що складається з кращих земель, які перебувають під особливим, окремим опричним управлінням. Етимологія терміну походить від давньоруського «оприч» — крім. Форму «оприча» як відособленої території використовував Іван IV Грозний для здійснення своєї політики.

Цілі та причини опричнини

Основними цілями опричнини були:

• Прагнення царя до єдиновладдя.
• Зосередження головних сил на продовженні розпочатої в 1558 р. Лівонської війни.
• Ліквідація залишків феодальної роздробленості.

До основних причин опричнини історики відносять протиборство царя з його оточенням, викликане становленням самодержавства та відтісненням від влади князівсько-боярської знаті. Також значну роль відіграла незадоволеність царя результатом проведеної зовнішньої політики, зокрема ходом Лівонської війни.

Розвиток опричної політики

3 грудня 1564 року Іван Грозний разом із сім'єю залишає Москву і оселяється в Олександрівській слободі. Ця політика була спрямована на утвердження необмеженої особистої влади царя. Головним змістом опричнини стали репресії та терор, при цьому Іван IV та його опричники були абсолютно впевнені в благості своїх дій. Опрична політика призвела до зміни організації державного управління та супроводжувалася деспотизмом і насильством щодо всіх верств населення.

Наслідки опричнини

Результати опричнини мали руйнівний вплив на державу. Нижче наведені основні наслідки, розподілені за категоріями:

Політичні наслідки:

• Укріплення режиму особистої влади царя.
• Ліквідація пережитків удільної системи.
• Гіпертрофована централізація державної влади.

Соціально-економічні наслідки:

• Господарське розорення країни.
• Початок процесу закріпачення селян.

Сутність опричнини в оцінках істориків

Різні дослідники пропонують власні трактування цього періоду:

• С. Соловйов: Прогрес у утвердженні державних засад над родовими.
• М. Карамзін: Наслідок душевної хвороби Івана IV.
• В. Ключевський: Гіпертрофована централізація державної влади.
• Д. Альшиць: Терор — необхідна умова самодержавства.
• В. Кобрін: Боротьба удільного і централізованого порядків.
• А. Зімін, С. Веселовський: Деспотизм і насильство щодо всіх верств населення.
• С. Платонов, М. Павлов-Сільванський: Боротьба аристократії з нарожденним самодержавством.