Історія Львова в переломні моменти: 1914 та 1939 роки

110 років тому, 5 вересня 1914 року у Львові почала працювати канцелярія тимчасового військового генерал-губернатора графа Георгія Олександровича Бобринського, днём раніше призначеного на цю посаду. Львів був зайнятий російськими військами 3 вересня в результаті успішного розвитку однієї з найбільших стратегічних операцій Першої світової війни, що увійшла в історію як "Галицька битва" (18 серпня – 21 вересня 1914 року).

Адміністрація графа Бобринського та російське правління

Генерал-лейтенант Бобринський був прямим нащадком позашлюбного сина Катерини II і графа Григорія Орлова. Його адміністрація відала широким колом питань життєдіяльності прифронтового краю, починаючи від питань забезпечення армії і закінчуючи безпосереднім управлінням державною власністю та соціальною сферою регіону.

Варто зазначити, що представникам польської громадськості краю Георгій Бобринський повідомив: "Галичина — ісконно корінна частина єдиної Русі великої. В цих землях корінне населення завжди було російське, і устрій їх має бути заснований на російських засадах. Я буду тут вводити російську мову, закон і лад".

Особливу увагу адміністрація графа Бобринського приділяла сфері освіти — впровадженню російської мови та підготовці для цього відповідних кадрів. Інший пріоритетний напрямок — матеріальна допомога місцевому населенню, яке постраждало від масштабних бойових дій.

Склад та структура управління

Першою проблемою став кадровий голод, що вкрай негативно позначалося на ефективності роботи апарату, а в кінцевому підсумку і на ставленні місцевого населення до нової влади.

Національне питання та репресії

Більше половини населення Східної Галичини становили східні слов'яни, які самі себе називали русинами. Більше 90% русинів були селянами. Серед відносно нечисленної русинської інтелігенції були поширені дві національних ідентичності – загальноросійська і українська, що знаходилися між собою в жорсткому антагонізмі.

Напередодні Першої світової війни австрійським урядом були прийняті репресивні заходи щодо галицьких русофілів. Найжорстокіші каральні дії австро-угорські війська зробили під час відступу з Галичини, коли особи, заподозрені у симпатіях до Росії, нерідко піддавалися фізичній розправі. Ті, кому удавалося її уникнути, поміщалися у військову в'язницю в м. Терезін і спеціально створений концентраційний табір біля м. Талергоф.

Масштаб репресивних заходів російської влади на порядок поступається діям австро-угорців. За весь час діяльності російської військової адміністрації з Галичини було вислано трохи більше півтори тисячі активних противників Росії. Найвідомішим з них був греко-католицький митрополит граф Шептицький.

Львів у вересні 1939 року: Нове протистояння

Сьогодні навіть професійні історики воліють не згадувати, що у вересні 1939 року проти Визвольного походу РСЧА в екс-східну Польщу не протестував навіть найзапекліший антикомуніст Вінстон Черчилль. Більше того, радянські і польські війська фактично спільно захистили Львів від німецьких частин.

17 вересня 1939 року розпочався визвольний похід Червоної Армії, метою якого був захист залишеного напризволяще білоруського та українського населення на території Польщі в умовах німецького вторгнення. Це не тільки зміцнило безпеку СРСР, а й стало важливим внеском у боротьбу проти фашистської агресії.

Активні дії були обумовлені тим, що німецьким рейхом планувалося створення маріонеткових "держав" на території Галичини та Волині. При цьому було однозначно визнано, що Львів буде політичною цитаделлю в поетапній реалізації цих планів. Очевидно, що такі проекти вже з причини географії безпосередньо стосувалися безпеки і цілісності СРСР.

Ситуація щодо Львова розвивалася стрімко: близько 6:30 ранку 19 вересня до командира 24-ї бригади полковника П. Фомченкова прибув начальник штабу польського гарнізону у Львові полковник генштабу Б. Раков для обговорення подальших дій.