В Україні і греко-католики, і православні з завзяттям будують церкви в російському архітектурному стилі

Проблеми сакральної архітектури - у фокусі аналітики даних. На сьогодні в Україні і греко-католики, і православні з завзяттям будують церкви в російському архітектурному стилі. Їх так багато, що більшість народу сприймає ці храми як наші. Ну як же: мають понад 100, часом і 150 років — точно наші.

Поняття та ідеологічне підґрунтя стилю

Досі немає чіткого усталеного терміну для храмів у «російському стилі». Його називають єпархіальним або синодальним (проекти подібних храмів затверджувалися Синодом та єпархіальним начальством у царській Росії), кажуть на нього «історизм». Тільки чия це була історія? На зламі ХІХ—ХХ століть в Україні з’являються храми в російському стилі. Російський стиль підживлювався церквами Пскова, Суздаля та Москви.

Імперія розуміла: візуальне — важливе, воно формує світогляд. На відміну від Австрії часів імператора Франца II та її далеких від відсилок до національної архітектури проектів, синодальні церкви мали серйозне ідеологічне навантаження, і через архітектуру начебто узаконювали захоплення Росією чужих територій. Коли в Калуші церкви такі самі, як у Калузі — значить, одна земля й один народ. Навала нового стилю не давала шансів навіть храмам, які вже існували. Коли приходив час капітального ремонту, його робили в усе тому ж «єпархіальному стилі».

Географія поширення та типове проектування

Вся Волинь — в таких дерев’яних і синеньких. І на Поділлі вони масово зустрічаються. На Полтавщині. На Київщині. Всюди. Західні області не виняток: за останні 30 років навіть там набудували багато що «під Кіжі» і а-ля Новгород, у той час як власна архітектурна традиція забута й відкинута. Нові ж церкви будували за типовими або зразковими проектами. У типових були докладні креслення та обрахунки. Вказано, де має бути скільки дощок, цвяхів, вікон — повторюй і отримуй чергову споруду з конвеєра.

Нижче наведено дані щодо реалізації одного з найпопулярніших зразкових проектів імперії:

• Автор проекту: Давид Грімм (1858 рік).
• Базовий зразок: Володимирський собор в Херсонесі (Севастополь).
• Міста, де зведено храми за цим зразком: Кам’янець-Подільський, Каунас, Рига, Коломна, Київ, Нарва, Вільнюс, Новочеркаськ, Астрахань, Тбілісі.

Характерні особливості та нівелювання традицій

Спробуємо виокремити характерні особливості цього стилю:

• Шатрові дзвіниці: Висока піраміда без крокв, тобто балок, які тримають дах. В російській архітектурі з’являється у XVI ст. (перший такий храм збудовано італійським зодчим у Коломенському в 1532 р.).
• Військовий стандарт: На початку XX ст. звели не одну військову церкву за розробленим у Головному штабі царської армії в 1900 р. зразковим проектом п'ятиверхої церкви з шатровою дзвіницею. Вона була достатньо просторою, щоб вмістити чимало солдатів — і дешевою в будівництві.

А як традиційно в нас? Гуцульська архітектурна школа, волинська, бесарабська — все це було нівельовано заради російського стилю, який як запанував на всій території імперії Романових з другої третини ХІХ століття, так дотепер позиції не здає. Гуцульські, бойківські та лемківські дерев’яні храми мають шатрові перекриття з одним або кількома заломами, які членують храм по горизонталі. Такі дахи допомагали храмам Карпат позбавлятися зайвої вологи.