Збереження інформаційних та культурних цінностей: методи, виклики та цифровізація
Збереження — у консервації, бібліотечній та архівній науці це комплекс превентивних заходів, спрямованих на подовження терміну служби запису, книги чи об'єкта з внесенням якомога меншої кількості змін. Заходи зі збереження можуть включати моніторинг стану об'єктів, підтримання температури і вологості в місцях зберігання колекцій, написання плану на випадок надзвичайних ситуацій, оцифрування об'єктів, створення відповідних метаданих і підвищення доступності. Збереження, за цим визначенням, практикується в бібліотеці чи архіві консерватором, бібліотекарем, архівістом або іншим фахівцем, коли вони вважають, що колекція чи документ потребують догляду.
Збереження слід відрізняти від інтервенційної консервації та реставрації, яка належить до обробки та ремонту окремих предметів для уповільнення процесу розкладання або відновлення їх до придатного для використання стану. «Превентивна консервація» часто використовується як синонім до поняття «консервація».
Стандартні функції програм збереження
Збереження досліджується в бібліотекознавстві, архівознавстві і conservation science. Основні напрямки діяльності включають:
- Управління ризиками в колекціях — це превентивний догляд за колекцією в цілому.
- Загальні заходи з обслуговування — безпека, моніторинг навколишнього середовища, огляди збереження та спеціалізовані заходи, такі як масове знекислення.
- Готовність до стихійних лих — практика організації необхідних ресурсів і планування найкращого курсу дій, щоб запобігти або мінімізувати пошкодження колекції в разі будь-якої катастрофи.
- Цифрове збереження — збереження інформації, що зберігається в цифровому вигляді (оновлення, міграція, реплікація та емуляція).
- Переформатування — практика створення копій об'єкта на пристрої зберігання даних іншого типу, наприклад, мікрофільмування та оцифрування.
Специфічні проблеми та способи їх вирішення
Різні типи носіїв вимагають індивідуального підходу до збереження:
| Тип носія | Методи та особливості збереження |
| Книги | Проклейка та шкіряна палітурка. |
| Папір | Використання безкислотного паперу, японська серветка, розділення паперу та стійкість друку. |
| Пергамент | Ремонт пергаменту та збереження ілюстрованих рукописів. |
| Магнітні стрічки та аудіо | Збереження магнітної аудіокасети, збереження усної історії та мови. |
| Візуальні матеріали | Кольорова фотографія, архітектурна репрографія, збереження плівки та відеозапис. |
| Оптичні носії | Спеціалізовані методи збереження оптичних дисків. |
Оцифровування як метод збереження
Відносно нову концепцію, оцифрування, сприйняли як спосіб зберегти історичні речі для використання в майбутньому. Оцифрування означає процес перетворення аналогових матеріалів у цифрову форму. Для рукописів оцифрування досягається шляхом сканування елемента та збереження його в цифровому форматі.
Проблеми та виклики цифровізації
Хоча оцифрування здається перспективним напрямком для майбутнього збереження, існують і проблеми:
- Цифровий простір коштує грошей.
- Медіа та формати файлів можуть застаріти, а зворотна сумісність не гарантується.
- Зображення вищої якості скануються довше, хоча вони часто більш цінні для подальшого використання.
- Крихкі предмети часто важче або дорожче сканувати.
- Якість сканування, надмірність оцифрованих книг у різних бібліотеках і закон про авторське право.
Спеціалісти з охорони повинні вирішувати, чи вартий цифровий доступ у майбутньому потенційного пошкодження предмета під час процесу сканування.