Історія та діяльність культурно-просвітницького товариства «Просвіта»

20 грудня 1868 року у Львові було засноване українське культурно-освітнє товариство «Просвіта». Товариство з'явилося для культурно-просвітницьких цілей, а його мета відповідала назві: воно сприяло культурно-освітньому і науковому розвитку українців і піднесенню їхньої національної свідомості. Ініціативна група створила комітет для написання статуту товариства і у вересні 1868-го отримала дозвіл від Міністерства внутрішніх справ на його заснування.

Заснування та перші кроки товариства

1868 року у Львові відбулися загальні збори товариства «Просвіта», на які зібралися 64 особи. Це була в основному молодь: студенти, журналісти, службовці. Головою товариства обрали Анатоля Вахнянина, який на той час завершив навчання у Відні і працював у львівській Академічній гімназії. До керівного органу (виділу) увійшли Олександр Огоновський, Корнило Сушкевич, Олександр Борковський, Михайло Коссак.

Засновники визначили день проведення зборів на 8 грудня, сподіваючись, що прибуде чимало людей з різних куточків Галичини. Проте приїхав лише отець Йосип Заячківський з села Лоп’янки, решта – львів’яни. Студент Андрій Січинський так говорив про мету діяльності: «Кожний нарід, що хоче добитися самостійності, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільності, народні маси піднести до тої степені просвіти, щоби ця народна маса почула себе членом національного організму».

Напрямки діяльності та розвиток мережі

Основним завданням товариства стало сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках. Члени «Просвіти» організовували читальні, видавали українські підручники для шкіл, які на перших порах виходили за редакцією відомого українського письменника Юрія Федьковича. Вони вирішили організувати бібліотеку, проводили курси для неписьменних, організовували творчі вечори, позичкові каси для простого люду та господарські спілки.

За своєю структурою «Просвіта» спочатку була одноступеневою організацією і мала лише один Головний відділ у Львові, проте згодом мережа почала стрімко розростатися:

• У 1875 році відкрита перша філія в селі Бортники.
• На початок 1890-х рр. «Просвіта» отримала можливість відкривати власні читальні.
• У 1914 році читальні діяли у 75% українських населених пунктах Галичини.
• У 1934 році організація нараховувала понад 3 тисячі філіалів.
• В 1939 році мережею філій та читалень було охоплено 85% західноукраїнських земель.

У товаристві активно працювали видатні діячі: Леся Українка, Борис Грінченко, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Михайло Грушевський, Іван Карпенко-Карий, Семен Гулак-Артемовський.

Фінансові та статистичні показники

На початках діяльності члени мали сплачувати вступні та щомісячні внески. Крім того, віце-маршал Галицького сейму Юліан Лаврівський добився від держави щорічної допомоги на видавничу справу. Дані про розвиток та ресурси організації наведено у таблиці нижче:

Завершення діяльності в Україні та спадщина

Будівля на площі Ринок №10 – давній палац Любомирських – була місцем, де розташувалися українські товариства, зокрема і «Просвіта». Просвітяни були причетними до заснування українських шкіл та надсилали петиції у справі заснування кафедри української історії у Львівському університеті. 1939-й став останнім роком існування організації на рідних землях. Сталінські соратники знищили у центральному будинку товариства його архів, цінні історичні документи, рукописи та друковану продукцію. Відтоді товариство існувало лише за межами України.