Львів 1918: Битва за місто та історична пам'ять

З часу польсько-української війни 1918-1919 років минуло вже сто років. Пам’ять про неї досі жива і більшою чи меншою мірою визначає історичну свідомість поляків та українців. Даміан Марковський працює в Інституті національної пам’яті Польщі і є автором монументальної монографії “Два повстання. Битва за Львів 1918”. Сьогодні до Вашої уваги інформація в контексті пам’яті та уявлення про події столітньої давнини.

Міф про «львівських орлят»

Одним з вкорінених польських уявлень про битву за Львів в листопаді 1918 року є думка про те, що боротьбу виграли “польські орлята”, тобто польське юнацтво та молодь, які перемогли добре озброєних і вишколених українських солдатів. Можна сміливо вести мову про героїчний міф “орлят”. Безумовно, тут “львівські орлята”, в розумінні гімназійної та університетської молоді, відіграли важливу роль передовсім в перші два тижні битви за Львів, коли польські відділи не були ще достатньо організовані і це все проходило дуже стихійно. Натомість, коли вже говорити про подальші бойові дії, вже в грудні 1918 року з польського боку ми не маємо справу з “орлятами”, а з регулярною армією, вповні озброєною, яка прибуває на галицький фронт. Тут вже йдеться про конфронтацію двох армій.

Дихотомія пам'яті та вшанування Листопадового чину

Аналізуючи події, історик відзначає певні парадокси: Ми маємо справу з певною дихотомією пам'яті. У Львові минулого року було поставлено два пам'ятники, а загалом в планах були три монументи. Проте, українська сторона мало використовує участь у битві за Львів власної молоді, хоча українська сторона дуже рідко намагається говорити про своїх юних добровольців, пожертва яких варта уваги.

За підрахунками Даміана Марковського, в міжвоєнне двадцятиліття у Львові польська сторона мала більшу кількість вшанувань самих лише подій листопаду 1918 року, ніж це є зараз у випадку українського Львова. Натомість, зараз у місті є декілька меморіальних дошок чи назв вулиць:

• Вулиця Листопадового чину поблизу сьогоднішнього Парку ім.І.Франка;
• Меморіальна дошка на колишньому Народному домі, де в листопаді 1918 року містилася українська Головна Команда.

Ті події столітньої давнини живуть в тіні пізніших подій, тобто в тіні тої гекатомби, пролитої крові поміж поляками і українцями, а також поміж українцями і совєтами в часи безкомпромісної боротьби з совєтським тоталітаризмом.

Характер бойових дій та втрати

Одним з популярних тверджень про битву за Львів у листопаді 1918 року є твердження про її кривавий характер. Дані про масштаб зіткнень наведено у таблиці нижче:

На тлі Першої світової війни це виглядає як невелика сутичка, проте пам’ять про неї досі жива. Хоча гідно поховати всіх її солдатів, так само як і солдатів інших воєн, напевно ніколи не вдасться.