Скарбниці пам’яті – 100 років: історія Державного архіву Кіровоградської області
У самому центрі України, у місті Кропивницькому, уже сто років працює Державний архів Кіровоградської області – документальна скарбниця, яка зберігає не просто документи, в яких містяться свідчення суспільних змін і трансформацій держави, а й історії про людські життя. Державний архів Кіровоградської області – це інституція, що дбайливо охороняє памʼять про покоління, що жили, працювали, творили на нашій землі. Заснований у 1925 році як окружне архівне управління, архів пройшов крізь численні етапи становлення: від упорядкування перших фондів до створення потужної документальної бази про політичну, економічну, соціальну та культурну історію регіону.
Етапи становлення та зміни назв
Історія архівної справи на території нашого краю розпочалася 17 листопада 1925 року, коли рішенням президії Зінов’євського окружного виконавчого комітету було створено окружне архівне управління. У літописі ювіляра наступна важлива дата – 13 травня 1928 року, коли архівному управлінню надали нове приміщення у будинку № 10 по провулку Слуцького. На червень 1930 року в архівосховищі вже було зосереджено 620 фондів.
У таблиці нижче наведено хронологію розвитку установи та зміну її офіційних назв:
| Рік | Офіційна назва інституції |
|---|---|
| 1925 | Окружне архівне управління |
| 1930 | Зінов’євське місцеве архівне управління |
| 1932 | Зінов’євський державний історичний архів |
| 1934 | Кіровський державний історичний архів |
| 1939 | Кіровоградський обласний державний історичний архів |
| 1958 | Кіровоградський обласний державний архів |
| 1980 | Державний архів Кіровоградської області |
Архів у роки Другої світової війни
Складний період у діяльності установи розпочався 22 червня 1941 року з початком радянсько-німецької війни. Вже у липні 1941 року після ухвали рішення про евакуацію документів архіву частину його фондів було перевезено до м. Балашова Саратовської області, а згодом – до м. Шадринська Челябінської області. Під час окупації обласного центру нацистська влада на базі архіву створила обласне й міське архівні управління. Окупаційний безлад вплинув не тільки на зберігання документів, а ще й на стан обліково-довідкового апарату.
9 січня 1944 року, на другий день після визволення обласного центру від нациської окупації, архів поновив свою роботу. У роки війни працівники архіву рятували документи, а в повоєнний період відновлювали їх. І все це – задля того, щоб зберегти історичну правду.
Розвиток у другій половині ХХ століття
У зв’язку зі збільшенням функцій та завдань, які було покладено на установу, у 1972 році штат архіву було збільшено до 21 одиниці. Через збільшення фондів архіву у 1975 році розпочалося будівництво нового 9-поверхового архівного корпусу. Будівництво нової будівлі було завершено в 1983 році, і в 1984 році у ній працювало вже 47 співробітників.
На той час в установі було сконцентровано велику кількість матеріалів:
- 1669 документальних фондів;
- Бібліотека, що містила 4415 книг;
- 23615 примірників газет.
Діяльність у часи незалежності
З проголошенням незалежності України у 1991 році розпочалося розсекречення великого масиву документів радянської доби, зокрема матеріалів про політичні репресії. За 1991-1995 роки державний архів області розсекретив 82 фонди та 6810 одиниць зберігання. Також у 1991 році до Державного архіву Кіровоградської області разом із приміщенням і матеріально-технічною базою було передано документи фондів Партійного архіву Кіровоградського обкому КП України. У 1990-2000-х роках архів поступово почав оцифровувати документи, створювати електронні бази даних, формувати електронний довідковий апарат.