Голокост: історія трагедії, механізми переслідувань та сучасні наукові дослідження

Голокост — геноцид єврейського народу, його переслідування та масові вбивства Німеччиною у часи Другої світової війни. Теми, пов’язані із Другою світовою війною, а зокрема Голокостом та концтаборами, стало залишаються у фокусі інтересу дослідників, а у суспільстві викликають часто бурхливі дискусії, провокують як творення міфів, так і їхнє поборювання. Більшість дослідників вважають, що Голокост охоплював часові межі між 1933 та 1945 роками.

Початок переслідувань та ідеологічний тиск

У січні 1933 року до влади у Німеччині прийшов Адольф Гітлер. 30 січня 1933 року його призначили канцлером Німеччини, і вже з цього часу почалися події, які безпосередньо спричинили катастрофу. У березні створили перший концентраційний табір у Дахау, а з квітня почалися переслідування громадян-євреїв – бойкот адвокатів, лікарів та підприємців, заборона працювати на державній службі, публічні спалення "заборонених" книг, заборона брати участь в «арійському» культурному житті. На фасадах будинків єврейських підприємців з'явились плакати: «Євреї – наше нещастя» та «Не купуйте у євреїв».

Впродовж липня 1934 року – листопада 1935-го вийшли закони, які забороняли шлюби між німцями та представниками «інших рас», серед них — найвідоміші Нюрнберзькі закони. Нацисти ідентифікували євреїв за звичайними записами — перепис населення, податкові декларації, списки членів синагог, парафіяльні записи. Євреям наказали носити позначку на одягу — так звану «жовту зірку Давида». Їх виселяли з помешкань та переселяли у гетто, де вони мали жити ізольовано від іншого населення.

Ескалація насильства та «Кришталева ніч»

У ніч проти 9 листопада 1938 року нацисти спалюють більше тисячі синагог, а лікарні, школи та будинки, де мешкали євреї, піддались нападові зі сторони німецької влади. Приводом до погрому, який нарекли «Кришталевою ніччю», було вбивство у Парижі німецького дипломата Ернста фон Рата, скоєне сім’я якого постраждала від нацистської політики. Уряд звинуватив у погромі єврейські організації та змусив їх виплатити компенсацію у розмірі мільйона марок. Початок кампанії підтвердив вбивство 95 євреїв і арешт 30 тисяч.

Ключові етапи нацистської політики (1933–1945)

Жертви та масштаби трагедії

Станом на 1933 рік у Європі мешкали майже дев'ять мільйонів євреїв. Більшість жили у країнах, котрі згодом опинились під окупацією нацистської Німеччини: Польща, Україна, Литва, Латвія, Угорщина, Румунія, Нідерланди, Франція та інші. До жертв Голокосту, окрім євреїв, належать також:

• Роми;
• Гомосексуалісти;
• Люди з інвалідністю;
• Особи, які допомагали переслідуваним (переховування, передавання їжі, допомога у втечі).

Невинні люди стали жертвами нацистського терору і були приречені на смерть в жорстокий спосіб – у газових камерах, під час розстрілу, від голоду, виснаження, примусової праці. Щоби скупчити єврейське населення та наглядати за ним, німці та колабораціоністи створили мережу ґетто, транзитних таборів і таборів примусової праці.

Голокост у світлі сучасних досліджень

Кілька нових книжок дозволяють подивитися на ці теми з нових боків із використанням незвичних підходів. Так, книга Девіда Шнеєра "Очима радянських євреїв. Фотографія, війна і Голокост" звертає увагу на групу фотокореспондентів, які документували хід бойових дій та нацистські злочини на окупованій території. Збірка статей "Голокост на сході. Місцеві злочинці та радянські реакції" звертається до однієї з найболісніших тем – співучасть місцевих мешканців у знищенні євреїв нацистами.

Інша важлива праця, "Радянські євреї у Другій світовій війні. Боротьба, свідчення, пам’ять", акцентує увагу на масовій участі радянських євреїв у війні в Червоній армії. Нарешті, книга Дана Стоуна "Звільнення таборів. Кінець Голокосту та його пост-історія" поєднує аспекти історії та пам’яті, долаючи традиційне сприйняття травня 1945 року як різкої межі. Автор показує, що страждання колишніх в’язнів тривали через хаос, руйнування та тривання антисемітських настроїв навіть після поразки нацизму.