Історія та архітектурна спадщина Львова: від середньовіччя до воєнних руйнувань
Львів заснований королем Данилом Романовичем в середині 13 століття. Близько 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. У період з 1349 до 1569 року Львів пережив одну з найдинамічніших трансформацій у своїй історії: від переходу під владу Польського королівства до становлення як столиці Руського воєводства, головного торгівельного та релігійного центру Галичини. Саме в цей час сформувалося середмістя з його унікальною готичною та ранньоренесансною архітектурою, були закладені міські фортифікації, а Площа Ринок стала серцем суспільного життя.
Зниклі цвинтарі Львова та середньовічні поховання
У середні віки біля кожного костелу, собору чи церкви, на території всіх монастирів відбувалися поховання. Після приєднання Львова до Австрійської імперії всі захоронення в межах міста були розкопані і рештки перенесені за межі заселеної території. Проте місто розросталося стрімкими темпами, тому незабаром воно почало поглинати і «перенесені» цвинтарі. Деякі захоронення переносилися у ще дальші місця, але більшість могил руйнувалися і, в результаті, опинилися під новими будинками, скверами, вулицями та ринками.
| Назва / Локація цвинтаря | Історичні відомості та сучасний стан |
|---|---|
| Поховання довкола храмів середмістя | Ліквідовані австрійською владою через санітарні норми. Збереглась каплиця Боїмів та надмогильні плити вірменського собору. |
| Православне кладовище (вул. Городоцька – Менцинського) | Існувало у XVI ст. Тут поховали Львівську «Джульєтту» Пелагею. У XIX ст. забудоване житловими кам’яницями. |
| Римо-католицький цвинтар (вул. Городоцька – Наливайка) | Місце поховання львівського «Ромео» Ромуальдо Мікеліні. Зараз тут австрійські квартали XIX ст. |
| Старий єврейський цвинтар | Один з найстаріших в Європі (згадка 1414 р.). Закритий у 1855 р. В радянський час на його місці збудували Краківський ринок. |
| Стрийський цвинтар | Виділений у XVII ст. за містом. Закритий через антисанітарію. Зараз на цій території розташований Стрийський парк. |
Архітектурні перлини та культурний осередок
Львів — національно-культурний та освітньо-науковий осередок України. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні. Площа Ринок зберігає дух середньовіччя, на ній прокладена бруківка, оточують її живописні будівлі та львівська Ратуша з унікальною вежею. Латинський кафедральний собор, за різними версіями, заснував або польський король Казимир Великий у 1360-х роках, або львівські міщани. Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці був зведений у 2-й половині XIV ст. та неодноразово перебудовувався.
Символом міського самоврядування, за магдебурзьким правом, стала ратуша. Будинки споруджували за фахверковою системою, з поєднанням дерева, цегли та каменю. Львів об'єднав в собі культурну спадщину багатьох народів: поляків, українців, німців, італійців, євреїв, вірмен. Це створює неповторну атмосферу об'єднання культур і стилів.
Руйнування міста у 1939–1945 роках
Львів вважається містом, котре не було зруйноване війною, проте частина міста усе таки потерпіла від авіабомб. Протягом довгих 6 років Другої світової війни місто зазнавало бомбардувань тричі. Вперше у вересні 1939 року були знищені Головний залізничний вокзал та Семінарія Святого Духа. Бомби полетіли на Скнилівський аеродром, залізничні вокзали, пошту та казарми.
Вдруге на Львів посипалися бомби в червні 1941 року. Велика кількість ударів припала на центр міста, а точніше на теперішні проспект Свободи та вулицю Театральну. Повністю знищений був пасаж Міколяша на вулиці Коперника. На цій же вулиці поруйнованим став Гауснерівський будинок. Страшно поруйнованими були будинки парної сторони вул. Театральної та колишній дикастеріальний будинок, який простягався від площі Івана Підкови аж до Національного музею.
Лише дивом найцінніші будівлі, як от Оперний театр чи Національний музей, уникнули лихої долі. Хоча багато знакових споруд стали жертвами бомб та зазнали руйнування, більшість міських будівель і пам’яток повністю вціліли.