Літературні часописи Львова: від давнини до сучасности

Від кінця XVIII століття у Львові починає виходити періодика, яка позитивно впливала і на розвиток літератури. Дехто намагався виводити початки львівської періодики від видання Kurjer Lwowski (1749), проте це був лише листок, «одноднівка», випущена з нагоди інтронізації львівського греко-католицького єпископа Льва Шептицького. Першим львівським виданням була таки Gazette de Leopol («Ґазета Львова»), яка виходила французькою мовою упродовж 1776 року. Австрійська влада запропонувала випускати газету німецькою або французькою мовою, і аби не видавати «ворожою» німецькою, було обрано французьку. Це було взагалі перше періодичне видання на терені України. У 1776 році у Львові в будинку на розі сучасних вулиць Ставропігійської, 11 та Федорова працювала друкарня Піллерів, де саме там надрукували першу в Україні газету.

Розвиток часописів у XIX столітті

У ті часи твори художньої літератури друкували на сторінках часописів. Часопис Lwowianin («Львів’янин») у 1835–1842 роках видавав Людвік Зелінський. Хоча Lwowianin належав до бульварної преси, він був першим часописом, який послідовно висвітлював львівську тематику. Паралельно з ним виходив часопис Dziennik Mód Paryskich («Денник паризьких мод»), присвячений моді та літературі, що виходив польською мовою в 1840–1849 роках. На сторінках часопису друкували, зокрема, повісті Юзефа Дзєжковського, драматичні твори Кароля Шайнохи та поезії Корнеля Уєйського.

«Зоря Галицька», яка виходила в 1848–1857 роках, була першим національним політичним часописом українською народною мовою не лише у Львові, а й у всій Україні. На сторінках «Зорі Галицької» упродовж усіх років видання публікували поетичні та прозові твори українських письменників. Серед авторів були Антін Могильницький, Лука Данкевич, Євген Згарський, Іван Озаркевич, Микола Устиянович та Іван Гушалевич.

У 1862–1863 роках виходило «Літературне письмо для забави і науки» під назвою «Вечерниці», редакторами якого були Федір Заревич і Володимир Шашкевич. Активними авторами цього видання були Юрій Федькович, Данило Танячкевич, Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок, Олекса Стороженко та Микола Костомаров. У «Вечерницях» було опубліковано багато поезій Тараса Шевченка.

Часопис «Правда» як культурний лучник

Літературно-науковий часопис «Правда» виходив у Львові з перервами з 1867 по 1898 рік. Друкуючи на своїх сторінках статті історичного, етнографічного, літературного і мовного характеру, «Правда» стала «лучником» між західною і східною частинами українських земель. Свою назву журнал дістав від Шевченкових слів: «В своїй хаті своя правда і сила і воля!»

Історія видання включала такі періоди:

• 1867–1870 — видавався під назвою Правда (письмо наукове и литературне);
• 1872–1879 — видавався під назвою Правда (письмо літературно-політичне);
• 1879–1898 — видавався під назвою Правда (місячник для словесности, науки и політики).

Заснований за ініціативи українсько-галицької молодої громади, журнал став головним виданням другого періоду народовецької журналістики. Куліш був головним рушієм журналу, а редакторами були Анатоль Вахнянин, Олександр Огоновський та Олександр Барвінський.

Літературний процес та роль Івана Франка

Велика роль у розвитку української літератури у другій половині ХІХ ст. належить двотижневику «Зоря» (1880–1897), що став загальноукраїнським часописом і намагався висвітлювати літературний процес в його повноті й багатогранності (поезія, проза, художній переклад, літературна критика). Також варто виділити видання, в яких активну участь брав Іван Франко:

• Часопис «Друг» (1874–1877) — з ним співпрацювали Іван Белей, Михайло Павлик та Іван Франко.
• Журнал «Життя і слово» (1894–1897) — з’являвся за редакцією Івана Франка.
• Kurjer Lwowski — з цією газетою співпраця Франка стала найбільш плідною, сюди він подав до друку приблизно 900 публікацій за 10 років.

Окрім українських, у Львові виходили і єврейські часописи, наприклад Zgoda (1877–1878) та Ojczyzna (1881–1891), що видавалися польською мовою.

Основні літературні періодичні видання Львова