Виставкові проєкти Jam Factory Art Center: від структур взаємности до практик пам’яті

Jam Factory Art Center представляє масштабні мистецькі ініціативи, що досліджують соціальні взаємодії та історичну пам’ять. Виставка «Структури взаємности» присвячена взаємодії всередині різних суспільств у часи великих травм і потрясінь. Вона ґрунтується на ідеї архітектурних конструкцій, де основні елементи підтримують один одного без будь-яких додаткових опор. Така модель стала для нас метафорою суспільної структури взаємности, яку особливо болісно й інтуїтивно перевідкрило українське суспільство у 2014 та 2022 роках.

Філософія та концепція взаємности

Декілька елементів, які підтримують та покладаються одне на одного, без зовнішніх опор, без фундаменту, без центру, утворюють взаємопідтримувальну просторову конструкцію — легку та прозору, неієрархічну, здатну нести неабиякі навантаження. Водночас вона крихка та делікатна: заберімо лише один із цих елементів — і вся конструкція миттєво розсиплеться. Те, що в архітектурі називають структурами взаємности, українське суспільство перевідкрило для себе як тривалий жест віддавання та підтримки, який тримає життя та опирається знищенню. Це щоденна українська реальність взаємної допомоги і підтримки під час великої війни.

Виставка запрошує у два простори:

• «Простір Минулого» (підвальний поверх) — де художниці та художники ділитимуться образами пам’ятання і забуття, втрат і відновлення, а також повернення власних голосів та історій.
• «Простір Теперішнього» (головний виставковий зал) — конструкція, в якій упродовж виставки відбудеться низка взаємодій-розмов-спільнотворень.

Графік роботи та умови відвідування

Виставка працює під час відключень світла. Нижче наведено детальні дані щодо відвідування:

*ВТ – безкоштовний вхід для людей пенсійного віку.

Виставка «Пам’яті тої, що пам’ятає»

Jam Factory Art Center спільно з кураторками Лізаветою Герман та Марією Ланько анонсують нову виставку, що триватиме з 11 травня до 8 вересня. Вона обʼєднає роботи художниць та художників з України, країн Східної Європи та Центральної Азії, створені у проміжку між 1950-ми та 2024 роком. Прологом дослідження та осердям виставки стала історія життя і творчої практики Аліни Миколаївни Ламах.

Ключові сюжети, втілені в експозиційній оповіді:

• Збереження та відтворення пам’яті як художній метод.
• Критичний погляд на ієрархізацію та політичне конструювання ґендерної, національної та жанрової приналежности.
• Роздуми про витіснені ідентичності та засоби повернення їх до суспільного надбання сьогодні.

Мистецька система та статус художника

Статус художника визначає мистецька система, тобто розгалужена мережа інституцій, експертиза, колеги, історики мистецтва та куратори. Після розпаду радянської системи мистецтва — з усіма її практичними благами й ідеологічними репресіями — нові інституційні рамки тільки виникають. Виставка «Пам’яті тої, що пам’ятає» пропонує інший кут огляду маргіналізованих сторінок та історичних постатей, підкреслюючи, що свобода художниць та художників є релевантною поза часом та географією.