Юрій Винничук та його культові «Легенди Львова»
Юрій Винничук — одна з найбільш яскравих постатей сучасної української літератури та один із найдотепніших авторів усіх часів. Прозаїк, поет, перекладач, актор і містифікатор, а ще він любитель давніх історій. Нещодавно його культові «Легенди Львова» вийшли польською мовою в новому перекладі Маґдалени Шарецької.
Творчий шлях «золотого письменника України»
Юрій Павлович Винничук народився 18 березня 1952 року в м. Станіслав (нині Івано-Франківськ). Освіту отримав у Прикарпатському університеті імені В. Стефаника, за фахом викладач української мови і літератури, а у 1974 році переїхав до Львова. Він був засновником і режисером Львівського естрадного театру «Не журись», для якого написав низку пісень та сценарії вистав.
Письменник працював редактором відділу містики та сенсацій газети «Post-Поступ» та головним редактором видавництва «Піраміда». У 1999 році за щотижневу сторінку Юзя Обсерватора отримав титул «Галицький лицар». Твори Ю. Винничука перекладалися в Англії, Аргентині, Білорусі, Канаді, Німеччині, Польщі, Сербії, США, Франції, Хорватії та Чехії.
Огляд книги «Легенди Львова»
Це видання — давній казковий Львів українців, поляків, євреїв, вірмен та інших народів, що постає перед нами як унікальне явище світової культури, джерело багатющого міського фольклору та життєрадісного гумору. Її герої — король Данило і його блазень Олелько, король Лев і славний бургомістр Зиморович. Львівські відьми, чорти, духи, водяники, скнилівські мудрагелі і сьвірки населяють цю книгу.
До збірника легенд увійшли твори, опрацьовані на основі маловідомих записів та публікацій преси ХІХ – початку ХХ сторіч, давніх хронік та архівних матеріалів, а також записані від старих львів’ян.
Вибрана бібліографія автора
| Жанр | Твори |
|---|---|
| Збірки прози | «Спалах» (1990), «Вікна застиглого часу» (2001), «Місце для Дракона» (2002) |
| Повісті | «Ласкаво просимо в Щуроград», «Діви ночі», «Житіє гаремноє» |
| Романи | «Мальва Ланда» (2000), «Танґо смерті» (2012) |
| Краєзнавство | «Легенди Львова», «Кнайпи Львова», «Таємниці львівської кави» |
Легенда про короля Данила і його блазня Олелька
Король Данило розлютився на боярина, котрий не послав своїх вояків у похід на ятвягів і звелів його стратити. Перед самою стратою примчали на конях бояриня з синами і кинулися благати в короля милосердя. Але той перебував у гніві й слухати нічого не хотів. Олелько не витримав того плачу і звернувся до короля:
— Найясніший королю…
— Олельку! Що б ти не попросив – обіцяю, що не виконаю твоєї просьби! — гримнув король.
Тоді Олелько мовив: «І я прошу вас уклінно: покарайте цього негідника на горло! Він теє заслужив». Данило грізно блиснув очима, але мусив визнати, що Олелько його обхитрував, і тільки рукою махнув. Боярина було помилувано і повернувся він щасливо на свої добра.