Антропологічні типи українців: історія та етнічна структура

Етнічна антропологія України в історіографічному плані починається ще з Геродота. Давньогрецький історик дає перші цікаві етнографічні, а іноді й антропологічні описи древніх етносів нашої території. За Геродотом, елліни своєю зовнішністю, пігментацією шкіри зовсім не були подібні до аборигенів величезної лісової зони – світлооких блондинів, європеоїдів. Серед давніх слов’ян, північних іллірійців, кельтів і, очевидно, неврів переважали середньоєвропейські європеоїди.

Чи зміг за сотні, а то й тисячі років наш етнос, змішуючи кров з іншими народами, зберегти свої корінні риси? Науковці, відповідаючи на це запитання, стверджують, що навіть у сучасних українців простежується дуже багато спільних рис у всіх антропологічних областях. Тож який він, “типовий” українець? Високий, чи низький, світло- чи темноволосий, за якими рисами обличчя можна його впізнати?

Класифікація антропологічних типів

Усього виділяють 6 антропологічних типів українців. Основні чинники змін етнічної структури України сформували різноманітні локальні варіанти.

Центрально-український тип

Охоплює більшу частину України, приблизно 60 % українців. Розміри голови і обличчя, показник голови і лиця — середні. Третинний волосяний покрив, пігментація волосся і очей, висота перенісся і більшість інших ознак також середні. Зріст високий при типово європеоїдних рисах обличчя. Слов’янська основа типу – дещо модифікований дунайський тип, що включив поліський (палеоєвропейський) компонент, а також більш південні елементи. Зіставлення матеріалів свідчить про його генетичний зв’язок з місцевим староукраїнським населенням як XII – першої пол. XIII ст., так і з сучасними українцями. Це свідчить про аборигенність українського населення Київщини, єдність його генетичних зв’язків, незважаючи на татаро-монгольську навалу.

Дунайський тип

Займає рівнинну Галичину з західним Поділлям без крайніх північних районів Львівщини і Тернопільщини. Він охоплює більше 10 % українців. Характеризується максимальним виявом комплексу європеоїдних ознак, довгим, відносно вузьким лицем з відносно довгим і вузьким носом. Прямі спинки носа в українців завжди переважають – “ніс рішуче прямий”, як писав Хв. Вовк. Дунайський тип входить як основа до складу інших типів українців.

Поліський тип

Найхарактерніші його риси – дуже низьке і широке обличчя, що не зафіксований, за літературними даними, в жодному ареалі Європи, та максимальний в Україні розвиток надбрів’я, масивної будови чола. Зріст – середній. Пігментація очей дещо темніша, ніж загальноукраїнська, а волосся – світліша. У пізньому неоліті низькими і широкими обличчями характеризуються носії дніпро-донецької культури.

Південно-східний тип

Високорослий, відносно темнопігментований, зі зниженим покажчиком голови. Складається з двох варіантів – нижньодніпровського і припрутського. Суттєва пігментація очей і волосся, значний розвиток волосяного покриву свідчать про помітний індоіранський компонент, і навіть древньоіндійський (трипільський).

Порівняльна характеристика основних типів

На основі наданих даних можна виділити наступні характеристики: