Історія: Як з'явилася Австралія

Першими європейцями, що проникли в Австралію, були, ймовірно, португальські мореплавці. Є свідчення про відвідування ними західного, північного та північно-східного берегів Австралії ще у першій половині XVI ст. Однак до початку XVII ст. ці відвідування Австралії були, швидше за все, випадковими. З початку XVII ст. континент привертає увагу відразу кількох європейських держав.

Перші кроки у відкритті Австралії європейцями

У 1606 р. іспанською експедицією під керівництвом Луїса Ваеса Торреса було відкрито протоку, що відокремлює Австралію від Нової Гвінеї (Торресова протока). Одночасно у дослідження Австралії включилися і голландські мореплавці. У 1616 р. на узбережжі Західної Австралії висадився інший голландець, Дерк Хартог. Далі експедиції до берегів Австралії споряджалися голландськими мореплавцями у 1623, 1627, 1629 рр. У 1642-1643 рр. відбулося плавання голландця Абеля Тасмана з метою подальшого дослідження Австралії. У цій експедиції Тасман не зміг близько підійти до берегів континенту, проте відкрив західне узбережжя острова Тасманія.

До початку XVIII століття зусиллями голландських, англійських та французьких мореплавців західне узбережжя Австралії було досліджене та нанесене на карту. Жодних спроб заселити територію в цей період не робилося. Відкриті землі були названі Новою Голландією.

Британські дослідження Австралії

Англійський художник, письменник і пірат Вільям Дампір, плаваючи під піратським прапором, у 1688 р. випадково натрапив на західне узбережжя Австралії. Повернувшись на батьківщину, Дампір надрукував нотатки про свою подорож, де і розповів про побачене. З цього моменту інтерес до Нової Голландії почали виявляти і англійці. Дампіру зі складу королівського флоту було виділено корабель, і він очолив експедицію до берегів материка. Втім, ця спроба англійців закінчилася невдало, якщо не вважати знахідку перлинних черепашок, які згодом приносили суттєву користь англійській скарбниці.

У 1768 р. розпочалася підготовка до великої тихоокеанської наукової експедиції під керівництвом Джеймса Кука. Вона стартувала в 1769 р. на кораблі Ендевор, а в 1770 р. Кук відкрив південно-східне узбережжя Австралії, оголосив усе виявлене ним східне узбережжя Австралії британським володінням і назвав його Новим Південним Уельсом. Невдовзі після плавання Кука в Англії було вирішено колонізувати відкриту ним країну. Вирішальне значення мало здобуття незалежності 13-ма північноамериканськими колоніями. Тим самим Англія втратила не лише величезні території Нового Світу, а й можливості відправляти туди засланих.

Заселення Австралії європейцями та продовження освоєння континенту

26 січня 1788 року капітан Артур Філліп, призначений губернатором Нового Південного Уельсу, заснував поселення Сідней-Коув, що стало попередником м. Сідней. З його ескадрою на материк прибули перші європейські поселенці — 850 ув'язнених та 200 солдатів. Нині ця подія відзначається як початок історії сучасної Австралії та національне свято — День Австралії.

Перша група вільних поселенців з Англії прибула в 1793 році, проте аж до середини XIX ст. їхня частка серед європейців в Австралії була невелика. Так почалося поступове заселення Австралії. Британська колонія включала не лише Австралію, а й Нову Зеландію. У 1827 р. уряд Англії офіційно оголосив про встановлення англійського суверенітету над усім континентом. Центром британської присутності було південно-східне узбережжя материка з островами, колонія Новий Південний Уельс. У 1825 р. з її складу було виділено нову колонію Тасманія. Спочатку це була вільна колонія, але потім, через гостру нестачу робочої сили, вона також стала приймати каторжників.

Нижче наведено ключові етапи адміністративного формування та освоєння територій:

Доля аборигенного населення

Поява європейців в Австралії виявилася згубною для аборигенів. Аборигенів відтісняли від джерел води та мисливських угідь, особливо у найбільш привабливих та сприятливих для життя територіях на півдні та сході материка. Багато аборигенів загинули від голоду та спраги або були вбиті при зіткненнях з білими поселенцями. Багато хто помер від хвороб, завезених європейцями, до яких у них не було імунітету. Аборигенне населення використовувалося як дешева робоча сила у тваринницьких господарствах (ранчо) білих поселенців у внутрішніх районах країни.